Українські веснянки

Українські веснянки – відносяться до календарно-обрядових пісень. Вони мають закличний характер та сприймаються як звертання до весни, адже саме веснянки розпочинають весняний цикл пісень. Після холодної зими хтілось відчути приємне тепло весіннього сонечка та вдихнути ковток сповненого розквіту свіжого повітря. Для того, щоб прискорити цей процес існували повір’я згідно яких, слід заспівати веснянки.  Звертання лунає не лише до самої весни, а й до речей та істот, що асоціюються з нею.  За образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь.  В таких піснях до весни звертались як до живої істоти.  Тематика текстів характеризувалась закликанням до певних дій, так наприклад в багатьох українських піснях лунають заклики до птахів, які за уявленнями наших давніх предків, на своїх крилах приносили весіннє тепло. Поряд з цим обрядом господині випікали спеціальні тістечка у формі птахів.

Співання українських веснянок виконувалось не лише дорослими та женцями. Любов до землі та шанобливе ставлення до неї змалечку виховували в дітей. Навчання базувалось на пояснені наскільки важливо бережно доглядати та працювати на землі. Співання пісень було невід’ємною традицією українського народу, яке супроводжувало всі важливі події в житті суспільства. Свято жнив ще за язичницьких часів було святом світла та радості, адже тяжка праця, яка була вкладена в кожну маленьку грудочку землі, повернулась надзвичайно щедрим врожаєм, який зможе забезпечити всю сім'ю. В уявлені народу найкращим способом подяки було оспівування всіх тих сил та духів які допомогли справитись з усіма труднощами. 

На всіх святах весняного циклу співали українські веснянки, саме тому цей термін є більш узагальнюючим. Існує декілька жанрових різновидів цих пісень, найпопулярнішим вважаються гаївки. Такими піснями супроводжувались ритуальні дійства, святкування та ігри. Існує велика кількість гаївок, що різняться за тематикою та характером виконання. Деякі пісні мають ряд відмінностей, пов'язаний з особливостями окремих територій.  Протягом багатьох віків гаївки побутували в житті українського народу. Вони синтезували елементи образів, тем, сюжетів тощо. Через пісні спостерігаємо прадавні погляди наших предків про різноманітні тотемічно-культові обряди та символи, а також уявлення щодо птахів і тварин та їх вплив на існування людей.  Своє зображення в гаївках знаходять і міфологічні образи язичницьких божеств. Вони поставали такими, від яких залежали природні явища. Наші предки вірували в те, що весна та всі весняні божества приходять через небесну браму, яка відкривається ключами.

Ще одним, не менш розповсюдженим релігійним різновидом гаївок є українські веснянки про Воскресіння. Вони визначаються як духовно-церковні пісні, що почали побутувати як народні. Основна тематика пов’язана з оспівуванням смерті Ісуса Христа, Його добровільна жертва та муки за гріхи людства, і тріумф воскресіння, як символ перемоги над смертю. Окрему групу пісень складають твори в яких змальовані страждання матері Христа. Ці пісні виконуються в останній тиждень посту, перед світлим святом Воскресіння.  На Паску співають духовні християнські пісні, що сповнені величання та радості воскресіння Ісуса з мертвих. Отже, всі жанри веснянок поєднували в собі архаїчні, язичницькі  елементи з новими поглядами та віруваннями.

Мова:

при поддержве "производство полиэтиленовых пакетов"